Преса: державність, ментальність

Наше життя, у глобальному розумінні цього слова, складає певну систему. Проте «яку?» і для «чого?», пересічний громадянин чітко відповісти не може. Кожна система не може існувати, як окрема стала одиниця, тому логічно, що вона формується на основі підсистеми та менших одиниць самоорганізації.
На прикладі надутої кульки можна побачити, що просте явище насправді – колосальна піраміда складних процесів. Набута форма кульки спровокована загнаним газом в об’єкт, який зумовлює натягнення латексу. Та коли ми почнемо дивитись на це ширше, то зрозуміємо, що дитячу радість потрібно було належним чином попередньо підготувати до надуття, заповнити легені киснем і видихати стільки, скільки потрібно для того, щоб кулька отримала чітку, пружну форму. Залежно від наповнення ми побачимо куди вона полетить: у гору, чи буде тримати середню висоту, а якщо у неї налити воду, то вона звичайно перебуватиме на найнижчому рівні. Склад газу чи води утворюється з відомих науці молекул, які у свою чергу формуються атомами. Кожен пересічний громадянин скаже, що атоми, як найменша частинка, не можуть існувати окремо, лише у певних, визначених зв’язках.
Щоб зрозуміти “хто ми?” потрібно звернутись до вище згаданого прикладу. Якщо його розглядати через призму української державності, то стає зрозумілим наступне:
І. Після розпаду радянського союзу можна уявити, що повітряну кульку розв’язали на кінці і гниле повітря почало виходити з неї. Окремі атоми, які утворювали молекули української інтелігенції почали активно займати верхній шар. За іронією долі, без очевидних пошкоджень поверхні латексу, тобто кордону, повітряна кулька самоорганізувалась і зав’язала слабенький вузол на кінці. Але там залишились питання острова Зміїний, воєнних баз у Севастополі та інше. Але все це дарма, адже верхній шар активно “оздоровлює ” нижні прошарки вуглекислого газу, збагачуючи його киснем. Як наслідок, ми отримали таку надуту кульку, яка не принесе задоволення пересічній дитині, оскільки вона не має пружності та сили піднятися до гори, хоча примарна форма зберігається.
ІІ. Парадоксальним хімічним явищем стало те, що збагачення вуглекислого газу киснем спричинило розпад молекул одного та іншого. І тепер наповнення кульки – це окремі атоми що не мають чітких зв’язків. Отже ми отримали суспільство індивідів з явищем “хатокраїзму”. Відомо, що на хімічні, фізичні, біологічні та інші процеси впливає температура та час. Рух окремих атомів (що пояснюється фразою “ сам за себе ” і провокує хабарництво, злодійство, цинічну халатність, безкарність та інше) підняло внутрішню температуру кульки. Верхній шар газу, тобто інтелігенція, без надійно змішалась у хаотичному вирі боротьби і ми отримали однорідну масу, яку можна ототожнити з пліснявою.
Температура піднялась, час додав своїх коректив і картина розподілу атомів перетворилась на примарну надію… Прийшов 2004 рік. Кінець кульки безперервно випускав «кисень № 1» і впускав «кисень № 2» у вигляді зовнішньої інформації та досвіду. Люди, тобто атоми, повірили, що можуть очиститись і почали формувати молекули. Проте на верхньому прошарку не виявилось ідейного стержня, прикладу сформованої чистої молекули кисню. Поняття інтелігенції знівелювалось. Адже яка б вона не була, але сил їй не вистачило, щоб донести до мас свою державну істину.
ІІІ. Прикро, але кінець кульки все ще зав’язаний на швидку руку і в період глобалізації до неї потрапляє вже не чистий кисень, а з домішкою чужого злорадства та політтехнологій, які спрямовані на її знищення. Конвульсійні намагання “атомів інтелігенції ” зав’язати міцний вузол немає прихильників серед інфікованих.
Цими пунктами можна зробити висновок: духовність нації безповоротно вражена тяжкою хворобою.

Що стосується ментальності, то за визначенням це – образ мислення, загальна духовна налаштованість, установка індивіда або соціальної групи до навколишнього світу. На відміну від ідеології, ментальністю називається не форма мислення, а ставлення і спосіб поведінки що від неї очікується.
У фрази зі словника можна щиро повірити, але перенести цей термін на українців – важко. Чому? Тому що нашою саме ментальністю ми пояснюємо, що на двох українців – три гетьмани. Елегантними фразами і термінами зі словників можна маніпулювати як завгодно, проте істина закопана у відсутності логічного мислення. Українець – унікальна істота, яка думає про сьогодні, але про завтра вже забуває. Вона живе одним днем і такими ж цілями. «Хатокраїзм» і далі процвітає. А розчарування народу росте, але невідомо у чому воно полягає: у тому, що закінчиться шоу «Вибори», лотерея «Дармова гречка», серіал «Локшина по-українськи».

Державність і ментальність – дві взаємопов’язані одиниці, існувати одна без одної вони не можуть. І між цими глибами завжди повинен бути здоровий зв'язок, як у хімічній формулі. На мою думку, такою функцією має користуватись преса і ЗМІ загалом. Вони повинні стати совістю народу, вартою державності та диктатором ментальності. Але преса і ЗМІ сплять. Хтось може заперечити… навіть навести тверді факти протилежного. Але хіба це робота – напиватись дармовим алкоголем, та наїдатись ікрою на фуршетах? Хіба це повага – відкрито брехати з голубих екранів, шпальт журналів та газет, радіоприймачів та сторінок Інтернет видань у той час, коли під загрозою святая святих – українська держава? Пильність втрачено! Народна увага розпорошилась на «Танцюю для тебе», «Хто проти блондинок?», «Фабрика зірок» та парадоксальне явища з ряду «Свобода слова», «Свобода», «Шустер - live». Це все ілюзія у яку безпробудно вірить народна маса, ототожнена з пліснявою. А варта спить, і далі прагне потрапити на дармовий фуршет, а ті окремі мутанти, які бачать це все – єдині і безпорадні у своєму роді. Адже східна мудрість «Сахара складається з піщинки» є несумісною з нами, бо з цього починається філософія, а ми не звикла думати самі за себе.
Юлія Сабодашко (Бецко)